Телеканал "ВІК"

Вершки вітчизняного стендового моделювання з’їхалися до Бердичева

Дата:2014-11-16

Бердичеву не звикати гостинно приймати у себе кращих у своїй справі не лише у масштабі області, а й всієї країни та навіть світу. Днями в актовій залі Центру позашкільної освіти ім. Разумкова зібралися люди особливого таланту – одні з кращих представників вітчизняного стендового моделювання, можна сказати, його вершки. Що таке кілометри з Луцьку, Кам’янець-Подільського, Києва, Броварів, не кажучи вже про Вінниччину з Житомирщиною, якщо є чим вразити уяву не лише людини, далекої від моделізму, а й маститих колег? 82-х учасників вітали організатори IV відкритої міжрегіональної виставки-конкурсу науково-технічної творчості «Стендове технічне моделювання».

Олена Боровська, директор ЦПО ім. О. Разумкова: «Дуже приємно, що географія наших учасників розростається, і ми сподіваємося, що сьогодні у вас буде приємна нагода обмінятися досвідом, подивитися на нові творчі доробки дорослих та дітей, просто насолодитися спілкуванням. Зичимо усім гарного настрою, поїхати додому з найприємнішими враженнями від цієї виставки і сподіваємося на ювілейну – 5-ту – виставку наступного року.»

Як не збирай очі до купи, та на подібному форумі вони те й діло розбігаються, констатують відвідувачі виставки. Ходячи повз експонатів, продовжують, не перестаєш, серед іншого, думати над однією річчю: за роком спливає рік, за десятиріччям – десятиріччя, на зміну одному століттю приходить інше, а на Землі не зникають «унікали», котрі у своїх майстернях намагаються винайти вічний двигун, машину часу чи звичайний велосипед. І не біда, що людству давно вже мало не все відомо про літаки, кораблі, бронетехніку: можна ж бо показати все це під таким кутом, що дух захоплюватиме. Чим ці майстри, власне, і займаються.

Олег Савенко, керівник військово-історичного клубу стендового моделізму «Штик» (м. Бердичів): «Сегодня в Бердичев съехались без преувеличения 80-85 % модельного бомонда Украины: это последняя в этом году выставка стендового моделирования. Сегодня мы здесь можем увидеть множество прекрасных работ, особенно нас порадовали мастера деревянного кораблестроения. Многие из работ брали «золото», «серебро» и «бронзу» на престижных выставках-конкурсах... Главное здесь – участие: призы – призами, а живое общение дает толчок в развитии всего стендового моделизма.»

Коли хтось полюбляє творити моделі із дерева чи пластика, житомирянин Андрій Денисенко надає перевагу картону та паперу. Улюблена тематика – техніка часів Великої Вітчизняної війни.

Андрій Денисенко, моделіст (м. Житомир): «Почав я займатися 4 роки тому… Першим ділом в Інтернеті потрапив на тематичний сайт. Вирішив спробувати. Зібрав спочатку одну модель, а далі справи пішли краще. Тут потрібні терпіння, старанність і, головне, гарний інструмент. Я використовую папір, картон, фарби, ножиці, різачки, килимок для вирізання. Особлива увага – ріжучому інструменту.»

Стендове моделювання нерідко є справою, любов до якої передається від батьків дітям. Анатолій Довгалюк віддав улюбленому хобі 25 років, і мало того, що підсадив на нього сина (той займається моделюванням бронетехніки), то ще й затягнув до світу техніки й доньку. 13-річна Ольга привезла до Бердичева власноруч виготовлений літак.

Анатолій Довгалюк, моделіст (смт. Глухівці): «Донька у майбутньому хоче бути військовим лікарем, і моделювання їй у цьому не завадить. Я їй намагаюсь всіляко допомагати, адже ця праця копітка і не кожен володіє потрібним терпінням… По собі знаю: якщо відкриваєш коробку, дивишся, а бажання немає – не варто і псувати модель. Дуже хотілося б, аби наші діти займалися корисними справами, тим більш, зараз такий час – патріотизм, викликаний агресією. Це – всебічний розвиток, а не якісь дурниці…»

Якби не свого часу журнал «Великие парусники», киянка Ольга Данилюк, можливо, й досі думала б, що витончені моделі різної військової техніки з’являються на світ просто так. Три роки заняття моделюванням перетворили дівчину на відомого у світі міні-суден, майстра. До Бердичева Ольга «приплила» на своєму боті «Святий Архангел Гавриїл».

Ольга Данилюк, моделіст (м. Київ): «Вперше я потрапила на подібний конкурс рік тому – на Кубок Києва. Тільки тоді я дізналася, що моделювання – це цілий вид спорту, на якому можна виступити, отримати грамоту. Сьогодні я привезла до Бердичева бот «Святий Архангел Гавриїл» (1730 р). Побудував його Петро І, 30 років корабель плавав, вивчаючи Камчатку. Колись у сувенірних магазинах я бачила модельки і думала: «Як же гарно! Як люди це роблять?»… Сама ж вишивала кораблі хрестиком. І вже лише потім дізналася про моделювання.»

Щодо заохочувальних нагород, то організатори виставки примудрилися не забути нікого з учасників. Номінацій заснували безліч, поділивши моделі за різними напрямками, категоріями та підвидами. Зрештою, відзначили і «авіаторів», і «мореплавців», і «бронетехніків», і пластику, і папір, і дерево, і дорослих, і малих. Серед бердичівлян цьогоріч першими місцями відзначилися Антон Юхимчук, Дмитро Саботаха, Богдан Мовчан, Олег Оленюк, Геннадій Мартинюк, Олег Савенко та ще кілька їхніх колег-земляків. Господарі виставки, окрім того, вибороли і І командне місце. А перехідний Кубок, що був вперше заснований у 2014-му, відійшов членам броварського клубу «Десна».

Автор: Олександр Єжель

Камера: Юрій Гавриш

Реалізуватися в унікальному світові техніки запрошує ЦПО ім. О. Разумкова

Дата:2014-10-04

Є у техніки початок, немає у техніки кінця… Іншими словами, її світ – по-справжньому унікальний. Так вважають у відділенні науково-технічної творчості Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова. І насправді: є цілком конкретний стіл, на ньому – цілком конкретні шматки паперу, тканини, різні залізячки й дерев’яшки, є інструмент. А те, що з цього всього можна сотворити, дорівнює безкінечності. Чи можна задати межі, припустимо, красі Великодньої писанки? Навряд чи. Чи існує у природі визначена кількість ляльок-мотанок, за яку, скільки їх не виробляй, не переступиш? Скоріш за все, ні. У науково-технічно-творчому відділенні Центру, як ніде, знають, як прямувати до тієї безкінечності, десятки років не стомлюючись крокувати цим захоплюючим шляхом.

Взяти хоча б для прикладу гурток Олени Сальнікової «Моделювання іграшок-сувенірів». Назва, начебто, не дуже красномовна, зате те, чому тут навчають, здатне легко внести до людського життя невідомі до цього яскраві кольори.

Аліна Можаровська, вихованка гуртка «Моделювання іграшок-сувенірів» (ЦПО ім. О. Разумкова): «Ці вміння мені дуже допомагають: я можу зробити приємне подружці, бабусі, батькам, вчительці. У мене вдома всі стіни у картинах, полиці зайняті виробами з бісеру. Коли хтось приходить до моєї кімнати, одразу помічають мої вироби і дуже довго їх розглядають.»

У цьому кабінеті вже з самого порогу потрапляєш до очевидного-неймовірного. В одному його кінці щось зосереджено вираховують, паяють, закручують і шліфують, в іншому погляд приковує все те, що хлопчаки вже навираховували, напаяли й нашліфували. Тутешнім годинником можна любуватися цілий день, а чарівна ялинка щедро виливає аромати хвої, олів’є та апельсинів. Ось таке воно царство Бориса Смичка – гурток радіоелектронного конструювання. 

Роман Созонюк, вихованець гуртка радіоелектронного конструювання (ЦПО ім. О. Разумкова): «Сюди я прийшов тому, що мій батько був радіотехніком. Ходжу до гуртка майже 3 роки і не шкодую, що обрав його. У майбутньому хочу вчитися на радіозв’язківця: нині часто хакери зламують мережі, пошкоджуючи їх. До того ж радіотехнік – це професія, що відриває чимало можливостей.»

В підопічних Олега Савенка – напевне, найтерплячіші діти у місті. Меншою мірою, одними з головних якостей, що ними мають володіти моделісти військової техніки, самі юні дарування називають терпіння та посидючість. А ще – любов до історії: недарма гурток їхній носить назву історико-стендового моделювання. Тебе цікавить та чи інша модель корабля, літака, танка чи гармати – мусить цікавити і прізвище конструктора, список здобутків і таке інше.

Антон Юхимчук, вихованець гуртка історично-стендового моделювання (ЦПО ім. О. Разумкова): «Зараз я працюю над німецькою гарматою та тягачем. Мені подобається військова техніка, особливо колишня – танки, літаки, гармати. Вже був на змаганнях – у Бердичеві та Житомирі: двічі брав ІІ місця.»

Чи знають дорослі бердичівляни, що таке «квілінг»? А «канзаши»? Якщо ні – нехай запитають у юних «разумківців». Під пильним оком Наталії Яковлєвої вони таке можуть накрутити з паперу, що позаздрить будь-який майстер народної творчості, а витончені шпильки, без яких не уявити жодну справжню японську красуню, у гурткові виготовляють з особливим задоволенням. Та хіба лише технікою квілінгу і канзаши володіють ці дівчата? 

Аліна Алімова, вихованка гуртка «Моделювання іграшок-сувенірів» (ЦПО ім. О. Разумкова): «Тут можна навчитися багато чому цікавому: наприклад, зробити щось із бісеру, створити картину, виготовити шпильку для волосся. І взагалі, тут із дівчатами дуже весело.»

Ну а у цій кімнаті, якщо вірити назві гуртка, позбирався цвіт саме творчої складової відділення. Вихованки Тетяни Мельник – то такі дівчата, котрим нічого не варто зі шматка тканини виготовити шикарне панно, в їхніх руках на яскравий сувенір перетворюється звичайне солене тісто, на букет троянд, ромашок чи тюльпанів – звичайний папір. Хіба не варті заняття того, аби зробити приємний сюрприз хоча б своїм рідним, цікавляться юні майстрині?

Мар’яна Нагорна, вихованка гуртка «Творча майстерня» (ЦПО ім. О. Разумкова): «Ми тут все таке красиве виготовляємо. Завжди приємно щось зробити своїми руками для рідних: я часто дарую їм картини, вироби різні, іграшки…»

Якщо ваша дитина марить стрімкими кораблями та підводними човнами, що прорізають безмежні простори морів-океанів, їй сюди. Від вітрильників і до катамаранів, від фрегатів і до розкішних яхт, від цивільних моделей і до військових – моделюванню усіх відомих світові грізних суден і цілком мирних морських красенів тутешнє юнацтво вчить Євген Криворучко. Той, хто до нього приходить, вже є цікавою особистістю сам по собі, стверджує педагог, його справа – лише скоординувати зростання тієї особистості. Так, як зробив це свого часу із гуртківцем Криворучком його вчитель.

Євген Криворучко, керівник судномодельного гуртка (ЦПО ім. О. Разумкова): «Мій колишній вчитель був надзвичайною людиною, зумівши мені показати, наскільки все це цікаво і захопливо. І це не лише, власне, кораблі, а й історія, техніка, ставлення до життя. Це і різні змагання, і навчання у школі, і просто поведінка на вулиці. Я лише намагаюся бути таким, як він…»

12 педагогів, стільки само гуртків і понад 500 бердичівських дітей – від 1-го класу і до 11-го – ось, що таке відділення науково-технічної творчості Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова. Місце, де на дитину чекає реалізація її потенціалу.

Тетяна Пінчукова, методист відділення науково-технічної творчості ЦПО ім. О. Разумкова: «Діти із бажанням приходять сюди, тому що можуть тут багато чому навчитися. Вони отримують додаткову освіту, само реалізовуються, беруть участь у різноманітних обласних й всеукраїнських змаганнях. Я би радила батькам звернути на своїх дітей віком 1-2-го класів. Так їх можна зацікавити, аби далі вони визначилися із тим, що їм подобається.»

Інакше, як другою домівкою, свою триповерхівку на Європейській, її юні мешканці не називають. І воліють бачити у своїх лавах ще більше талановитих однолітків. Кому, запитують, не хочеться пізнати красу безкінечності?

Тетяна Пінчукова, методист відділення науково-технічної творчості ЦПО ім. О. Разумкова: «Навчання у наших гуртках проходять безкоштовно, але щоби діти опановували не лише теорію, але й практику, аби їхні роботи можна було відправити на ту чи іншу виставку-конкурс, нам необхідна допомога батьків. Тому вони здають гроші – не більше 20 грн. на місяць. Велика їм за це вдячність.»

Автор: Олександр Єжель

Камера: Віталій Сінєльніков